Проповедь прочитана.
И все сказали:''Ах!
Как грамотно написана
В возвышенных тонах!
Такой чудесный пастор!
Так мягко говорит!
Пришли мы не напрасно-
Наш слух доволен, сыт.''
Вот проповедь другая.
И замерли сердца,
И сила неземная
Отверзла небеса.
И Дух Святой глаголит
Словами простоты
И сердцу не дозволит
Уйти без полноты...
''Аминь!'',-в конце он молвит.
''Аминь!'',-ему в ответ. Никто даже не вспомнит,
Как звали,в чём одет.
Ответьте,чья же лучше?
Та,что ласкает слух
Иль та,что режет уши,
Но назидает дух?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
"Иль та,что режет уши,
Но назидает дух?"
А нежелающий обличения скажет-
Ата,что режет ухо
Не назидает слух
Проверено!
Larisa
2008-03-08 14:30:26
"Иль та,что режет уши,
Но назидает дух?"
А нежелающий обличения скажет-
А та,что режет ухо
Не назидает дух
Проверено! И ещё сделает всё, чтобы этот проповедник не проповедовал более,а в ход пойдёт всё и наветы и обвинения в гордости и т.д.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
